Ранок 30 квітня, я потихеньку починаю запізнюватись в аеропорт. Згідно з часом, якраз має починатись моя реєстрація на літак. Нервуюсь, ну не хочу я звідси їхати…
Рюкзак став значно менший: половину викинула, спальник, куртку і дощовик лишила на рецепції для Дзітена, щоб той передав у гуманітарку. Вибігаю на вулицю, чомусь звертаю на Пакнаджол, де не бачу жодної машини, зате зустрічаю Олю та Андрія. Вони мені допомагають донести рюкзак, зловити таксі та ще й екіпірують печивом та сочком.