5 фактів, які мене найбільше вразили у Парижі

Ще кілька тижнів тому я просто розглядала пропозиції перельотів від лоу-костерів у різні куточки світу. Звісно, Париж – це мрія, а ціни від Ryanair просто смішні, то чом би й ні?

З пів години я вагалась. Поїздка по ідеї мала б витягнути трішки фінансів, а мозок сперечався на тему “ці гроші можна витратити на більш корисні речі”. Але ж враження безцінні… І якщо я не придбаю квиток саме зараз, то я ще довго не наваживатимусь дозволяти собі такі великі приємності як подорожі. Скільки того життя, квиток, чекін, полетіли!

Власне, цим записом я розпочну невеличку серію постів про свою подорож до Парижу і почну я із найяскравіших вражень, адже вони великі та ще теплі (навіть гарячі). Отже …

5 фактів, які мене найбільше вразили у Парижі

1. Люди

Ууууххх, дорогою з аеропорту Бове, я буквально прилипала до вікна автобуса. Які ж красиві і різні тут люди! Які вони безтурботні! Ще далеко не вечір, але хтось уже на пробіжці, хтось грає на кортах у теніс, хтось у костюмі кудись поспішає на мопеді чи ровері.

Усі 4 дні, які я провела У Парижі, я так і не змогла вдосталь намилуватись його мешканцями. Люди тут направду дуже гарні і доглянуті, як чоловіки так і жінки. Я отримувала справжнє естетичне задоволення, спостерігаючи за ними. Я жодного разу не побачила тут зачуханих осіб і нарахувала аж 3 повних жінки. Навіть бомжі тут не як бомжі, вони чистенькі і акуратні. А ще тут немає такого конвеєра як у нас (ну коли в моду увійшла якась річ і 80% міста мусить її купити). Парижани натуральні, індивідуальні, вбрані у гарних різних стилях, і кожен з якоюсь “родзинкою”.

(це фото змушує мене усміхатись)

А ще, якось повз нас проїхали 3 поліцейських автобуси і моя подруга Оля назвала це “три автобуси няшок”. Після цього нас навіть навідала думка піти у консьєржері і здатись зі словами “це мене ви так довго шукали, заарештуйте мене будь ласка!” 🙂

Великий мінус – дуже багато парижан палять і йти за кимось у папіросовому шлейфі – не дуже приємно.

 

2. Транспорт

Париж, мабуть, утричі більший за Львів, однак автівок тут однозначно у 2 рази менше (зате є електромобілі :)). Люди пересуваються містом переважно на максі-скутерах, велосипедах і навіть самокатах. До речі, я так і не побачила тут сучасних дорогих велосипедів. Люди їздять або на стареньких сітібайках (які у нас зазвичай продають +- за 1-2 тис грн) або на прокатних велосипедах. Наскільки я зрозуміла, цей сервіс дуже популярний, адже по усьому місту повно прокатних парковок і коли людина поспішає, то може узяти велосипед в одній точці і залишити його у зовсім іншому кінці міста.

Максі-скутери – окрема тема. Їх тут величезне розмаїття. Але найбільше кидається в око середньостатичний вигляд водія такого транспорту: шолом, костюм і накидка на ногах. Це виглядає так гарно і водночас якось так затишно. Одним словом, я закохалась…

я можу фотографувати їх вічно…

затесався дідусь

(таких скутерів дуже багато)

І мало не забула про метро. Хоч друзі і нарікали, що воно відносно стареньке, мені паризьке метро сподобалось. Воно дуже комфортне у плані добирання, а також інтуітивно зрозуміле у маршрутах. А ще там небагато людей.

тесла

і славнозвісне паркування у Парижі

 

3. Їжа

Життя більше не буде таким як було, коли ти спробував помідор зі смаком помідора… Мій організм 3 день намагається адаптуватись та повернутись у звичне для нього русло, а я все із сумом згадую французьку їжу. Її можна охарактеризувати такими словами, як : свіжа, смачна, хрустка, легка.

Ми постійно дивувались, коли купували великі багети з шинкою, поїдали це все із величезною насолодою і відчували приємне почуття ситості. Жодного натяку на “обжерливість” (як часто буває у нас після середньої порції якоїсь страви) не з”являлось. Мій шлунок був у екстазі і щиро мені дякував)

Ну і випічка з тонким ніжним приємним смаком. Яким блаженством було сісти зранку у кафе чи парку зі склянкою капучіно і круасаном. Однозначно, французи не додають у це тісто тонни маргарину, як полюбляють це робити у нас :(. А кава, кава… Я ж взагалі-то її не п”ю, але тут пила по кілька разів на день, настільки вона смачна. І саме тут я спробувала найсмачніший у світі натуральний капучіно.

це єдиние фото, через яке мені зробили зауваження. Після цього випадку я завжди завбачливо питала дозволу фотографувати і мені не відмовляли.

найсмачніше у світі капучіно

4. Вода

Не можу не згадати про воду. Пам”ятаю, як колись була у Німеччині і чула, що там вода з-під крану вважається кращою за ту, яку можна купити у магазині. Гадаю, що у Парижі ситуація подібна. Сама вода ж тут дуже м”яка. У порівнянні із Львівськими душами, шкіра і волосся почали змінюватись на очах. Хочу зауважити, що у Львові я мию волосся практично щодня, тому що під вечір воно починає втрачати гарний вигляд та блиск. У Парижі ж моє волосся кілька днів виглядало свіжим і здоровим. Містика…

 

5. Архітектура

І як же без цього) Центр Парижу – старенький і великий, але практично уся архітектура витримана в одному стилі. Мені направду було тяжко відрізнити де тут старі, а де нові будинки. Однак беззаперечний факт – архітектура у гарному стані, за нею слідкують. Звісно, уродці теж є всюди, тож інколи на пам”ятках зустрічаються і тупі графіті-теги.

Кажуть, що парижани дуже консервативні і не люблять радикальних змін. Не дивно, що колись вони вважали ейфелеву вежу гидотною, а зараз намагаються змиритись із пірамідою Пея у Луврі. Хоча, як на мене, без вищезгаданих елементів це місто б було не повним.

Що ж до нашого помешкання, то ми зняли квартирку у старому будинку недалеко від цвинтаря Пер Лашез. Квартирка маленька, світла і безмежно затишна. Та найбільше я вражалась, коли щоразу підіймалась на наш 4 поверх по ідеальним спіралевидним дерев”яним сходам. Я не могла не згадувати аналогічні сходи в будинку моєї бабці, не могла не згадувати як мені страшно по них ходити, тому що вони геть гнилі та хитаються. Дещо сумний контраст…

Тож, як можна зрозуміти, столиця Франції мені дуже сподобалась. Усі ці враження я склала на основі побаченого за 4 неповних дні. Звісно, я не контактувала більш тісно з французами і мій скромний словниковий запас зводився лише до “бонжур”, “мерсі” і “аревуа”. Та мені б дуже хотілось поглибити мій досвід та пізнати Францію набагато ближче, а в самому Парижі пожити мінімум з місяць. Маю надію, що усе це ще попереду, а наразі дописуватиму пости про дешевий переліт, проживання, маршрути прогулянок і звісно їжу.

А ви бували у Франції? Які у Вас залишились враження?